ІСТОРІЯ

Науково-технічна бібліотека Інституту електрозварювання НАН України розпочала свою роботу з перших днів його створення – у 1934 р. як бібліотека Інституту електрозварювання АН УРСР, з 1945 р. – бібліотека Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР, з 1955 р. – бібліотека ордена Трудового Червоного Прапора Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР, з 1967 р. – бібліотека орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР, з 1994 р. – сучасна назва. 

Засновник Інституту, академік Є.О. Патон, залишив після себе багату наукову спадщину – понад 400 друкованих праць, більшість яких перекладена та перевидана у різних країнах світу. Ідеї вченого отримали подальший розвиток у працях його учнів і послідовників, серед яких багато видатних учених та спеціалістів. Весь цей науковий доробок був покладений в основу формування фонду наукової бібліотеки Інституту.

У 1933 р., ще до реорганізації Електрозварювальної лабораторії в Інститут електрозварювання ВУАН, при Кафедрі інженерних споруд існувало дві бібліотеки: з електрозварювання та з інженерних споруд. 2 січня 1934 р., після ухвалення рішення Радою народних комісарів УРСР про організацію Науково-дослідного інституту електрозварювання, відбулося об’єднання цих двох бібліотек і засновано бібліотеку Інституту.

Під час Другої світової війни Інститут електрозварювання був евакуйований з Києва до Нижнього Тагілу. 20 серпня 1941 року біля Ніжина частина вагонів потрапили під бомбардування. Багато обладнання Інституту і бібліотека були знищені. У 1945 р. Інститут повернувся до Києва. А облік перших книг у бібліотеці Інституту ведеться з 1946 р.

На початку 1964 р. на одному із засідань Вченої ради було визначено роль бібліотеки в інформаційному забезпеченні виконання завдань, що стояли на той час перед Інститутом, окреслено обсяги робіт колективу бібліотеки із розширення фондів. Була також значно збільшена площа книгосховищ бібліотеки у зв’язку зі здачею нового корпусу Інституту. Із введенням в експлуатацію 18-поверхового інженерного корпусу по вул. Боженка, 11 (нині – вул. Казимира Малевича), згідно з розпорядженням директора Інституту, в 1974 р. бібліотеці надали приміщення загальною площею 840 м², замість 206 м², що вона займала до цього часу.

У 1974 р. книгосховище бібліотеки, яке на той час вже 11 років знаходилося у підвальному приміщенні по провулку Мечникова, 3, неодноразово затоплювалося водою, що  призвело до значних втрат літератури. Протоколом засідання Бібліотечної ради наукової бібліотеки Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона від 25 лютого 1974 р. всі пошкоджені видання довелося списати.

За роки свого існування книгозбірня стала однією з найбільших у бібліотечній мережі наукових установ НАН України з ретельно укомплектованим фондом. Ядро фонду бібліотеки склали видання Інституту та наукові праці його співробітників. 

Нині бібліотека є допоміжним підрозділом Інституту, який володіє великим фондом первинних та вторинних документів. Особлива увага приділяється його постійному вдосконаленню, що забезпечує високу якість інформаційного обслуговування спеціалістів Інституту та інших організацій, які звертаються до бібліотеки головної інституції з питань зварювання.

На кожному етапі діяльності бібліотечні працівники використовували різні методи бібліотечно-бібліографічної роботи. Так, у 1960-х рр. для найповнішого задоволення потреб науковців Інституту двічі на місяць проводилися дні інформації, коли всі нові надходження розміщувалися на столах у читальному залі для ознайомлення. Обов’язковими учасниками цих заходів були представники відділів та лабораторій. В 1964 р. директор Інституту своїм наказом зобов’язав визначити у наукових відділах співробітників, які мали ознайомлювалися з новою літературою, а потім розповсюджувати цю інформацію серед науковців своїх підрозділів. У дні інформації також оновлювалися всі виставки журналів, що демонструвалися на стендах у читальному залі. 

З перших днів заснування бібліотека активно займалася цілеспрямованим розповсюдженням інформації з питань зварювання та споріднених технологій. Так, абонентам вибіркового розповсюдження інформації надсилалися оповіщення, або копії матеріалів, тематичні підбірки.

Важливе місце в інформаційно-бібліографічному обслуговуванні науково-дослідних робіт посідала організація бібліотек-пересувок у відділах і лабораторіях Інституту. Всього таких пересувок у 1960-х рр. нараховувалося 40 одиниць. Вони комплектувалися згідно із заявками підрозділів Інституту найважливішими для них журналами. Така форма обслуговування надавала змогу наближати літературу до спеціаліста.

Велика чисельність усних довідок та консультацій надається працівниками бібліотеки безпосередньо біля каталогів і картотек, що допомагає краще розкрити фонд, полегшити читачеві пошук літератури. В 1960-1970 рр. таких довідок виконувалося близько 5000 на рік, нині – майже 2000. Велика увага приділяється виконанню письмових довідок за заявками різних організацій.

Свого часу в Інституті з метою скорочення часу доведення інформації до користувача, розширення обсягу інформації про сучасні досягнення науки і техніки на основі баз даних Міжнародного центру науково-технічної інформації, Всеросійського інституту наукової і технічної інформації, Всеросійського науково-технічного інформаційного центру та інших інформаційних центрів, а також проблемно-орієнтованих банків даних, в Інституті формувалися дуже змістовні бази даних, а саме: БД “ОРІЄНТИР”, БД “SVESTA”, БД “ЗВАРЮВАЛЬНІ ЦЕНТРИ”, БД “ЗВАРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ”, БД “ПЕРЕКЛАДИ”. Більшість з них на сьогодні заморожені.

Директор інституту, академік Б.Є. Патон велику увагу приділяє використанню вітчизняних та іноземних періодичних питань у науково-дослідній та практичній роботі. Тому, до середини 2014 р. бібліотека активно здійснювала диференційоване обслуговування керівництва Інституту за допомогою “кільцевої пошти”. Кожної п’ятниці керівництву передавалася вся періодика, що надходила за тиждень, а у понеділок Б.Є. Патон повертав журнали із письмовими розпорядженнями науковим співробітникам Інституту, в яких ставилися завдання співробітникам ознайомитися з конкретними статтями і дати свої пропозиції щодо використання отриманої інформації.

З 1980-х рр. для заохочення співробітників до роботи з літературою до звітності бібліотеки був введений кількісний показник “читаності”, який показує кількість прочитаної літератури окремим співробітником у бібліотеці Інституту. За запитом ці відомості по кожному відділу, по кожному науковцеві надаються керівництву Інституту та обговорюються на засіданнях дирекції. Показники “читаності” фахової літератури постійно удосконалюються і враховуються обов’язково при атестації науковців.

Станом на 2020 р. у штаті бібліотеки 3 співробітники  (проти 12–13, які працювали у 1970–1980 рр.). Колектив бібліотеки продовжує вести картотеки, займається створенням електронного каталогу (нині налічує 31,5 тис. записів), випуском Сигнальної інформації «Зварювання та споріднені технології», забезпечує автоматизацію бібліотечних процесів, створення фонду електронних документів, упровадження нових методів бібліотечно-бібліографічної та інформаційної роботи. Бібліотекарі беруть активну учать у відборі літератури, інформаційному наповненні каталогів та баз даних, виступають співавторами чи укладачами книг про життя і діяльність співробітників Інституту. Науково-технічна бібліотека сьогодні – це результат самовідданої роботи всіх її керівників і співробітників.